У рамках конференції “Нові виклики міжнародній безпеці у Центрально-Східній Європі”, яка відбулася 12 жовтня на факультеті міжнародних відносин, виступив генерал Збройних Сил Республіки Польща Мєчіслав Бєнєк з доповіддю на тему “Варшавський саміт НАТО: перспективи для України”. Генерал Бєнєк був представником Республіки Польща в НАТО (2009-2010), обіймав посаду заступника командувача Стратегічних Сил НАТО (2010-2013), неодноразово брав участь у військових кампаніях, що проводилися під прапором НАТО. На даний час працює професором Краківської академії імені Ф. Моджеревськего.
У своїй доповіді пан генерал описав сучасну ситуацію в Європі. Він відзначив, що за останні десятиріччя система відносин у світі кардинально змінилась. Польща пройшла складний шлях, адаптуючись до цих змін. Ми побачили і пережили розпад Організації Варшавського Договору і вступ Польщі в НАТО, відбувся розпад Ради Економічної Взаємодопомоги і Польща стала членом Європейського Союзу. Польщі довелося подолати т. зв. «security gap» і знайти своє місце у новій безпековій ситуації в Європі. Але зміни зачепили не лише інституційну організацію відносин, в першу, відбулись зміни у свідомості, ментальності.
Тому, коли ми говоримо про перспективи і майбутнє України в євроатлантичних структурах, ми повинні мати на увазі величезну роботу, яку необхідно зробити для того, щоб забезпечити перехід з однієї системи в іншу. І першочерговим завданням для України має бути досягнення суспільної єдності в баченні свого майбутнього, а досягти цього треба в надзвичайно складних умовах. Так, орієнтовно 50-60% населення України сьогодні виступає за вступ в НАТО. Проте ми також маємо чинник Росії (Big Bear Behind the Wall), яка не бажає такого розвитку подій. Ми сьогодні маємо справу з неприйнятною, протиправною, хуліганською політикою Росі на міжнародній арені. Проведення «референдуму» в Криму і «приєднання» півострова до Росії є абсолютно протиправним.
Характеризуючи відносини Україна – НАТО пан Бєнєк відзначив, Україна має тривалий досвід співпраці з НАТО. Довгий час працював План дій Україна-НАТО, співпраця в рамках якого, була призупинена в період президентства В. Януковича. Також здійснювалась підтримка в рамках реформування сектору безпеки (також за В.Януковича була призупинена). Сьогодні Президент П.Порошенко декларує, що співпраця з НАТО є одним з життєво необхідних пріоритетів в політиці України, і співпраця активно відновлюється. Україна є ключовим елементом безпеки в Центрально-Східній Європі. Україна має довготривалу історію співпраці з НАТО і показала себе надійним партнером (варто згадати лише активну участь України у миротворчій діяльності). І сьогодні держави НАТО роблять все, щоб допомогти Україні – як політично, так і технічно. Коли ж задають питання, чому НАТО безпосередньо не допомагає Україні в її боротьбі – відповідь проста: Україна не є членом НАТО. А отже НАТО може допомагати (і допомагає) лише політично і технічно – підтримка при веденні переговорів, здійснення політичного тиску).
На думку доповідача архітектура європейської безпеки базується на двох основних складових:
«м’які» інструменти – економіка, ринок, забезпечення верховенства права, забезпечення прав людини і т.п., і основним «донором» в цій сфері є Європейський Союз.
«жорсткі» інструменти – і тут основну роль відіграє НАТО, як військово-політичний союз.
Пан генерал відзначив, що політика Путіна спрямована на зміну існуючої архітектури безпеки в Європі, Росія прагне знівелювати і підважити єдність Європи і використовує для цього широкий арсенал засобів – економічні і енергетичні важелі, власних політичних прихильників в окремих державах Європи, пропаганду і мас-медіа).
Коли сьогодні заходить мова про зміну існуючої системи безпеки в Європі, то такі дискусії є беззмістовними, оскільки така система вже існує. 23 держави Європи є одночасно членами і ЄС і НАТО і треба збільшувати безпековий потенціал і співпрацю через можливості Лісабонського договору. А також реально виділити 2% ВВП кожної з держав-членів НАТО на оборону. У той час, як сама по собі НАТО забезпечить командно-організаційну структуру, держави-члени нададуть безпосередньо силовий компонент у вигляді своїх армій.
Відповідаючи на запитання учасників зустрічі генерал М. Бєнєк зачепив широке коло питань, пов’язаних з актуальною ситуацією в сфері міжнародної безпеки, охарактеризував політику ЄС і НАТО в секторі забезпечення інформаційної безпеки та протидії агресивній російській пропаганді (зокрема створення спеціальних інституцій, які відповідають за цей напрямок), прокоментував політику НАТО, ЄС та Росії щодо сирійського конфлікту (трактуючи йог здебільшого в розумінні гри інтересів «великих» та регіональних держав, необхідності узгодження цих інтересів з метою врегулювання конфлікту); охарактеризував агресивну політику В. Путіна як проекцію внутрішніх проблем Російської Федерації – що пов’язано з економічними проблемами, викликаними санкціями – на зовнішньополітичну арену; прокоментував роль Туреччини в системі НАТО, та наголосив на можливостях НАТО як інструменту поширення «зони» безпеки в регіоні, наводячи приклад Греції і Туреччини, які заради членства в Альянсі змушенні були змінити агресивну політику по відношенню одне до одного.
Що стосується перспектив вступу України в НАТО, генерал М. Бєнєк зазначив, що успішне вирішення цього завдання, насамперед, залежить від самих українців і політичних лідерів України, а також успішності проведення реформ, забезпечення внутрішньої єдності і підтримки такої політики з боку українського суспільства, і не в останню чергу вирішення проблеми територіальної цілісності держави.
Щодо перспективної оновленої Стратегічної концепції НАТО гість зазначив необхідність внесення положень, що дозволили б реагувати на загрози у сфері кібербезпеки, інформаційної безпеки, енергетичної безпеки, а також актуальність внесення положень про ядерне стримування.