Динаміка змін у сучасному світі постійно ставить перед людством нові виклики та нові питання. Нещодавно пройшла ще одна подія яка не залишилася поза увагою наших експертів. Продовжуємо традицію запрошувати до обговорення важливих міжнародних подій наших друзів – провідних фахівців та експертів з міжнародної проблематики.
Наскільки змінився світ та наскільки ці зміни є зрозумілими для людства. Наскільки важливою та результативною стала традиційна безпекова конференція у Мюнхені, особливо для нашої держави яка знаходиться у стані війни за цінності та власну незалежність. Наскільки громадяни у різних країнах почувають себе у безпеці?
На ці та інші питання сьогодні висловлюють свою оцінку професор Ігор Тодоров та професор Сергій Федуняк.
Професор Ігор Тодоров,
Ужгородський державний університет
Порядок денний охоплював низку питань, зокрема майбутнє трансатлантичних відносин, міграційна криза, стан співпраці у рамках Євросоюзу в галузі безпеки і оборони, війна в Сирії, ситуація з безпекою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема на Корейському півострові. Російська агресія в Україні також посіла своє місце, але далеко не центральне.
Але для нас, безумовно головне те, що чергова Мюнхенська безпекова конференція проходила в умовах коли вже третій рік триває доволі вдала спроба Росії руйнації сталої системи міжнародних відносин, і нехтування міжнародним правом. В контексті цьогорічної конференції згадується промова на аналогічному заході В.Путіна 10 років тому. Тоді західні лідери не почули, не зрозуміли меседжів російського президента (або не хотіли почути і зрозуміти!). Ненадання Грузії і Україні ПДЧ на Бухарестському саміті НАТО з мотивацією, що це не посилить безпеки у Європі розв’язало руки російській агресії… Навіть емоційна заява нашого Президента на 53-й Мюнхенські конференції про те, що «Путін ненавидить Україну глибоко та щиро» не мала відповідного фідбеку.
Отже, на цьогорічні конференції Україна, на жаль для нас, не була в центрі уваги. До Заходу й досі не дійшло розуміння того, що головний виклик світовій безпеці йде саме від Росії. На те існує низка причин, але головними є брак політичної волі, відсутність консолідації Заходу перед російською загрозою, обумовлені фінансовими та медійними впливами РФ.
Недивлячись на певні опитимісті заяви американських високопосадовців, що брали участь в конференції, єдність Заходу знаходиться під питанням. Американський президент виявив зацікавленість у збереженні НАТО, але виразно натякнув, що інші країни – учасниці Північноатлантичного альянсу повинні збільшити свій внесок у спільну оборону (що до речі – логічно!), інакше у НАТО можуть виникнути проблеми. Водночас, варто зачекати в оцінках політики Дональда Трампа, принаймні перші сто днів його знаходження на посаді глави наймогутнішої держави світу ще минули. Польський президент А.Дуда підкреслив необхідність наполегливо працювати над єдністю нашого регіону, щоб він був частиною об’єднаного західного світу. Основою нашої сили є трансатлантичну єдність, і ми не можемо ставити її під сумнів.
Невипадковим було оприлюднення саме під час конференції рішення Путіна щодо визнання Росією т.з. документів «лнр/днр». Втім захід обмежився традиційним глибоким занепокоєнням, , так саме як і від смішної заяви С.Лаврова щодо продовження санкцій Росії щодо ЄС.
Вперше на Мюнхенській безпековій конференції відбувся «український сніданок» зорганізований олігархом Віктором Пінчуком. Коло учасників і характер дискусії, свідчив можливо про спробу Пінчука реабілітуватися за відверто зрадницьку позицію оприлюднену наприкінці минулого року. До речі його висловлювання й досі не знайшли адекватної реакції з боку вітчизняних правоохоронних органів. Екс-генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен під час українського сніданку заявив,що головним завданням є необхідність переконати нову адміністрацію США в тому, що «Америка стане великою тільки тоді, коли Україна буде сильною».
Отже, чергова Мюнхенська конференція констатувала непередбачуваність світу зростає!
Професор Сергій Федуняк,
Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича
За десятиліття конференція у Мюнхені стала своєрідним камертоном розуміння політико-безпекових процесів у світі. 53-е зібрання, що відбулося 17-18 лютого нинішнього року, не стало винятком: глави держав і урядів 25 держав на вісім десятків глав зовнішньополітичних та оборонних відомств обговорили основні загрози та виклики безпеці на континенті та у світі загалом.
Основною безпековою тенденцією стало зростання рівня невизначеності і тривоги і сумнівів щодо спроможності існуючих інструментів і механізмів забезпечувати належний рівень безпеки у світі. У цьому контексті особливого звучання набула наявність відповідального глобального лідера. Тому й не дивно, що особливістю нинішньої конференції стали оглядини нової адміністрації США, від якої очікують підтвердження своїх глобальних зобов’язань. Виступи віце-президента М.Пенса та держсекретаря Р.Тіллерсона та міністра оборони Дж.Меттіса хоч і не до кінця, але значною мірою розвіяла сумніви стосовно намірів нової адміністрації залишатися провідним міжнародним гравцем. Сполучені Штати активніше, ніж раніше, закликали європейських союзників взяти на себе більші фінансові і матеріальні зобов’язання в рамках спільної оборони і безпеки, зокрема, в рамках НАТО. На цьому, зокрема, наголошував глава Пентагону Дж. Меттіс.
В рамках обговорення майбутнього Заходу виступив Президент України П.Порошенко. Він пов’язав цю тему з боротьбою країни проти зовнішньої агресії, зазначивши, що майбутнє Європи і заходу в цілому значною мірою залежатиме від успіху України у стримуванні Росії. Адекватна реакція на порушення Москвою засадничих норм міжнародного права, міжнародного миру і стабільності означатиме відродження Західної цивілізації на основі обновлених базових цінностей. Слід зазначити, що цього року українська тема на конференції звучала дещо тихше, ніж рік тому. Також серед провідних тем конференції були ситуація на Близькому Сході і проблема Північної Кореї.
Детально проблематика конференції була викладена у щорічному звіті Munich Security Report 2017. Документ зазначає, що старому глобальному ліберальному порядку фактично прийшов кінець, наслідком чого стало помітне зростання рівня дестабілізації міжнародної системи. Криза лібералізму також проявляється у зростанні зневіри громадян західного суспільства у демократичних цінностях і приходу до влади політичних сил популістського спрямування. При цьому всезростаючий вплив на настрої населення та на спрямованість діяльності політичних еліт справляють інформаційні технології, які часто ставлять під загрозу діяльність ЗМІ як інституту громадянського суспільства. Зростаюча невпевненість та дезорієнтація західних суспільств сприяють розповсюдженню ісламістської терористичної загрози на Близькому Сході та неоімперської агресивності Російської Федерації.
Загалом, конференція не дала відповіді на всі питання глобального світу, але її результати вселяють певну надію щодо винайдення засобів стабілізації та зміцнення миру та безпеки. Запорука цьому – підтвердження лідерської ролі Сполученими Штатами та готовності західних держав відповісти на виклики і загрози сучасного світу.