Під час телефонних перемовин у понеділок, 21 травня, канцлер Німеччини Анґела Меркель та президент України Петро Порошенко обговорили підсумки проведеної минулого тижня зустрічі Меркель з президентом РФ Володимиром Путіним, – повідомили в уряді ФРН та в прес-службі Порошенка.
Зазначається, що, крім результатів зустрічі Меркель з Путіним, співрозмовники обговорили також зусилля, спрямовані на втілення мінських домовленостей. Окремою темою стало також питання транзиту газу українською територією.
“Обидві сторони вирішили підтримувати тісний діалог щодо цих питань та домовилися поглиблювати співпрацю”, – заявила представниця німецького уряду, цитує інформагенція Reuters.
На зустріч Меркель та Путіна, яка відбулася в Сочі 18 травня, як в Німеччині, так і в Росії не покладали особливих надій. За висловом прес-секретаря російського президента Дмитра Пєскова, зустріч на березі Чорного моря була всього лише можливістю “звірити годинники з актуальних міжнародних і регіональних проблем”.
На перезавантаження або відродження двосторонніх відносин не розраховували і в Німеччині. Деякі німецькі спостерігачі, щоправда, не виключали, що на тлі проблем, якими обтяжує весь світ президент США Дональд Трамп, Меркель і Путін зможуть знайти точки взаємодії хоча б з тих питань, щодо яких у Берліна і Москви немає принципових розбіжностей.
Одна з актуальних зовнішньополітичних тем, яка об’єктивно зближує Німеччину і Росію, це вихід США з ядерної угоди з Іраном. На прес-конференції після закінчення переговорів в Сочі Путін заявив, що вони обмінялися “думками про ситуацію, що склалася навколо Спільного всеосяжного плану дій щодо врегулювання іранської ядерної програми після виходу з нього США”.
Але ані президент, ані канцлерка не сказали, чи домовилися вони діяти спільно, щоб зберегти в силі міжнародну угоду з Тегераном. З погляду Берліна, Росія могла би для цього скористатися своїм впливом в Ірані.
Ані Путін, ані Меркель не змогли запропонувати журналістам також жодної нової перспективи політичного врегулювання конфлікту в Сирії або на сході України. Обидва – і президент Росії, і канцлер Німеччини – вважають мінські домовленості єдиною основою, на якій слід шукати рішення конфлікту в Донбасі, обіцяють продовжувати зустрічі на вищому рівні в так званому “нормандському форматі”. Але назвати дату наступного такого саміту (останній відбувся в жовтні 2016 року) вони не змогли.
За словами Анґели Меркель, зустріч в цьому форматі на вищому рівні треба підготувати так, щоб та могла дати конкретні результати. Наприклад, примирити позиції Москви і Києва в питанні про мандат “блакитних шоломів” ООН. Але уявлення Меркель і Путіна з цього приводу поки залишаються різними. Канцлер ФРН вважає, що миротворці повинні забезпечувати режим припинення вогню на всій території конфлікту і створювати тим самим можливість для політичного процесу. Президент РФ бачить в них лише охорону для спостерігачів ОБСЄ.
Однією з ключових тем на переговорах в Сочі – якщо судити з уваги, що приділили їй Путін і Меркель на прес-конференції – був “Північний потік-2”. Це варте уваги хоча б тому, що донині не тільки в Москві, але і в Берліні говорили, що це суто комерційний проект, до якого політикам – та ще й вищого рівня – діла немає. І тільки після візиту до Берліна президента України Петра Порошенка на початку квітня Анґела Меркель, відповідаючи на запитання кореспондента DW, визнала наявність в “Північному потоці-2” і політичної площини.
Порошенко ще вранці в день саміту в Сочі зробив чергову спробу зупинити реалізацію проекту. Зі сторінок респектабельної газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, цитуючи першого канцлера ФРН Конрада Аденауера, він назвав “Північний потік-2” “помилкою історичного масштабу з наслідками, які неможливо собі уявити”.
Порошенко переконував читачів газети, до числа яких належать усі високопосадовці Німеччини, в тому, що це “суто геополітичний проект, який не має нічого спільного з народногосподарськими чи приватними підприємницькими інтересами, а націлений винятково на те, щоб підірвати єдність Європи і зрештою зруйнувати її”.
Всім, кому в Німеччині небайдужа доля України, президент Порошенко пояснював, що “як тільки “Північний потік-2″ наповниться російським газом, який буде текти в обхід Східної Європи і України, у Кремля відпаде будь-який інтерес стримуватися від ще жорсткішого наступу на наші спільні цінності”.
Можливо, цю колонку Петра Порошенка встигла прочитати в літаку дорогою до Сочі і Анґела Меркель. Але наполягати на відмові від нового газопровідного проекту, об’єктивно вигідного і Німеччині, вона не стала. На прес-конференції канцлер, однак, заявила, що і після введення “Північного потоку-2” в експлуатацію за Україною повинна залишитися важлива роль в транзиті російського газу в Європу. “Це має стратегічне значення”, – підкреслила Меркель.
Путін своєю чергою запевнив у тому, що “після запуску “Північного потоку-2″ не передбачається припинення транзиту російського газу через Україну”. Транзит, за словами президента, буде тривати, але тільки якщо такі поставки “виявляться економічно обґрунтованими і доцільними для учасників економічної діяльності”.
Раніше з такими ж тезами виступали і високопоставлені представники “Газпрому”, тому в запевненнях Путіна немає нічого нового, крім рівня, на якому їх було озвучено. Проблема – в деталях майбутньої російсько-української транзитної угоди, обсягах поставок і гарантіях. Занадто малі обсяги зроблять транзитний газ надмірно дорогим, а гарантіям, якщо їх надасть лише “Газпром”, в Україні тепер не вірять.
Примирити позиції Москви і Києва намагався на початку цього тижня німецький міністр економіки і енергетики Петер Альтмайер (Peter Altmaier). Здавалося, що компроміс можливий. Але якщо він і був затверджений в Сочі на вищому рівні, то лідери Німеччини і Росії не вважали за потрібне афішувати таку домовленість на прес-конференції за підсумками переговорів.
За матеріалами публікацій DW.