Арктика – зона потенційних конфліктів, заявив російський сенатор В’ячеслав Штиров у відповідь на запитання Російської служби Бі-бі-сі про те, до чого призведе мілітаризація арктичних територій.
За його словами, в цьому регіоні багато невирішених питань, як між країнами Арктичної зони, так і між ними й рештою держав, що не мають виходу до Північного Льодовитого океану, – повідомляє BBC.
З 14 березня в Росії діє орган, який відповідає за розвиток арктичного регіону: державна комісія з питань розвитку Арктики.
За словами сенатора, вона наділена найширшими повноваженнями, у її віданні – організація федеральних, регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування для вирішення соціально-економічних завдань розвитку Арктичної зони і забезпечення національної безпеки.
Пан Штиров входить до складу нової держкомісії і є членом сенатського комітету РФ з оборони і безпеки.
Разом з колегою з комітету по питанням федеративного устрою та регіональної політики Ігорем Чернишенком він розповів журналістам про те, чим зараз займається Росія в цьому регіоні, які в неї там інтереси і плани.
За два дні до цього, 18 квітня, російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін здійснив раптовий візит на норвезький Шпіцберген, чим викликав невдоволення норвезької влади.
Справа в тому, що на пана Рогозіна поширюються санкції Євросоюзу, адже він брав участь в анексії Криму.
Шпіцберген має особливий міжнародний статус, і громадяни Росії мають право відвідувати його без візи.
Невизначений регіон
“Сьогодні немає чіткого і навіть наукового визначення того, що таке Арктика”, – сказав Ігор Чернишенко.
За його словами, існує кілька точок зору щодо того, де проходить межа Арктики.
“Є думка, що Арктика обмежується Полярним колом, це 66-а широта. Є думка, що це південні береги північних морів, що це зона танення вічної мерзлоти. У правовому міжнародному плані це поняття має декілька позначень”, – сказав він.
Із цієї невизначеності, за словами В’ячеслава Штирова, і випливають проблеми освоєння Арктики.
По-перше, це протиріччя між так званим “секторальних принципом” розмежування Арктики та Конвенцією ООН з морського права, згідно з яким держави мають право лише на 200-мильну зону плюс ще 150 миль, якщо шельф виходить за межі цієї зони.
У другому випадку саме континентальний шельф розглядається як ділянка морського дна, що належить конкретній державі. При цьому ні той ні інший принцип не були визнані всіма зацікавленими державами.
За словами сенатора Штирова, між країнами існують й інші територіальні суперечки різного ступеня інтенсивності, які в майбутньому потенційно можуть стати причиною конфлікту. Всі вони стосуються розмежування зон контролю країнами арктичного дна або інших територій.
“Одна з причин того, що у всіх наших [російських] документах головним є вивчення Арктики, наукове вивчення – це доказ наших там кордонів”, – сказав він.
Інтереси Росії
“Є, насамперед, два серйозних моменти з точки зору освоєння. Це Північний морський шлях – ще помори шукали вихід, що називається, в Індію з півночі. І друге – це шельфові родовища, їх розробка і зміцнення позицій Росії як енергетичної держави”, – заявив російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін після прибуття на Шпіцберген.
Дійсно, надра Арктики несуть в собі величезні запаси енергоносіїв, золота, алмазів, платини і нікелю.
Глобальне потепління і танення льодів призвели до того, що все більша частина території та акваторії Арктики стає доступною для видобування корисних копалин або рибальства. Скорочення судноплавних маршрутів веде до здешевлення доставок вантажів.
Що стосується Північного морського шляху – морської траси вздовж узбережжя Північного льодовитого океану – то зараз, за словами сенатора, активно використовується тільки західна частина. Східна частина шляху розвинена набагато слабше.
Через танення північної криги цей проект може бути розвинений. За словами В’ячеслава Штирова, через нього може проходити до 50 мільйонів тонн вантажів на рік.
Стратегічний район
Зараз Арктика розглядається Москвою як найважливіший зі стратегічної точки зору регіон.
За останні роки Росія провела кілька навчань в арктичних широтах. Останні раптові маневри проводилися в середині березня 2015 року.
У російських арктичних водах дислокований Північний флот РФ, у складі якого – атомні підводні човни з балістичними ракетами, що можуть стати потенційними цілями. Над Арктикою проходять траєкторії польоту балістичних ракет, націлених на США.
“Через це в Арктиці у радянські часи була створена перша потужна оборонна лінія. І всі ці Діксони, про які ми співали в піснях, починаючи від Мурманська і закінчуючи Бухтою Провидіння, цей ланцюжок великих наших портів, вони, з одного боку, обслуговували Північний морський шлях, а з іншого – були точками стратегічної оборони”, – сказав сенатор.
Проте відновлення навчань, часто – з висадкою десанту, наступального характеру – вже призвели до дій у відповідь інших північних країн.
Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія та Ісландія підписали документ про тіснішу військову співпрацю. Цей документ не є військовим союзом – скоріше лише декларацією, проте в ньому прямо і недвозначно говориться про посилення російської військової потужності і вказується на дії Росії в Криму, як приклад використання такої потуги з політичними цілями.
Ця співпраця включатиме в себе збільшення кількості спільних навчань, розширення військово-технічних контактів і обмін розвідданими.
Той факт, що ця декларація була підписана Швецією і Фінляндією – країнами, які не входять до НАТО, на відміну від інших трьох, – змусив деяких експертів порахувати, що мета такої співпраці – насправді підключити Гельсінкі і Стокгольм до Альянсу, нехай і непрямим способом.
Експерти також відзначали, що документ став прямою реакцією на дії Росії в Арктиці.
У квітні Велика Британія провела традиційні навчання Joint Warrior, в яких брали участь й інші країни НАТО. Ці навчання стали наймасштабнішими за всю історію подібних маневрів. Ще одні великі навчання Arctic Challenge пройдуть в кінці травня на території Норвегії та Швеції. У них візьме участь американська авіація.
Однак сенатори, які виступали в Москві, сказали, що не варто забувати на тлі всіх таких подій, що у Росії з іншими арктичними країнами налагоджено тісну співпрацю в мирних областях – екології, рятувальних операцій, рибальстві.
